Народилася 2 лютого 1949 року в с. Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області.
Десятирічка. Філологічний факультет Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича. Вчителька української мови та літератури, відтак – народознавства у рідному селі.
Відмінниця народної освіти. Авторка понад тисячі краєзнавчо-дослідницьких публікацій про рідний край, літературних розвідок, власних спостережень та роздумів на теми виховання, педагогіки, моралі, народознавчих книжок на основі досліджень рідного села: «Золоте віно з бабусиної скрині», «Затоптаний цвіт», «Очі згори», «Народ у народних святах», «У світі рослин», «Пісні одного села», - поклала за мету детально дослідити, яке духовне багатство містить одна мікроклітиночка України, бо за нею можна пізнати всю нашу землю.
Коли вчителька сповна ввібрала в себе те все добре, що цвіло в душах наших предків, щоб дати зажити йому знову – Господь відкрив їй дію наших народних звичаїв, оберегів на конкретних людських долях, а також таємницю гріха: як той чи інший наш відхід від Божого Закону примагнічує до нас переступи наших предків, які біди та нещастя з того маємо, як все те руйнуванням впливає на наших дітей, внуків, правнуків і навіть на подальші покоління. З'являються книги «Те, що я бачу», «Прошу прийняти», «Наші обереги», «Діалоги з неба», «Відповідаємо на запитання», чотири книги «Намистин»... А також книги, до яких ввійшли відгуки людей, що засвідчують необхідність Школи духовного національного відродження Гарафіни Маковій: "Скальпель Любові", «Слово моєї душі», «Сповіді».
Гарафіна Маковій з юних літ захоплювалася розповідями старожилів про українську культуру і традиції. Усвідомлювала, що разом з людьми відходять на цвинтар національні скарби, тому почала записувати їх розповіді про той дивосвіт, що цвів у їхніх душах. Так складалися сотні папок з рукописами. Працюючи вчителькою, створила музей "Берегиня". Разом зі своїми вихованцями посадила парк пам'яті загиблим на війні односельчанам, де коло кожного дерева табличка з іменем та прізвищем воїна. Вела масштабну клопітку позакласну роботу з школярами задля виховання сонячності і доброти у їх душах. Знайомила з цікавими людьми села, краю та й цілої України. Вивчала з учнями історію свого краю, склала літопис добрих справ села. Написала Книгу Пам'яті про односельчан, що не повернулися з війни. Спогади односельчан-фронтовиків – "Вони пройшли крізь війну". Розповіді про вдів-фронтовичок – "Сльоза чекання". Писала листи в архіви, музеї бойової слави з поміткою "Пошук". Публікувала здобуте як в місцевій, так і в загально-державній періодиці. Організувала при школі клуб юних журналістів, секції: "Майстри пера", "Пошук", "Побут та етнографія", "Театролюби". Проводила літературні та тематичні вечори, зустрічі у будинку культури для просвітлення усіх жителів, особливо молоді. Склала літературну карту Буковини, влаштовуючи творчі вечори та зустрічі з письменниками. Організувала фольклорний ансамбль для відтворювання давніх обрядів і пісень. Створила рукописний альманах "Вони писали про наш край". Була головою комісії у справах молоді. Досвід її позакласної роботи узагальнений не тільки Інститутом удосконалення вчителів області, а й республіки. На основі того досвіду був проведений республіканський семінар учителів по роботі з молоддю, його висвітлювали: газета "Радянська освіта", журнали "Радянська школа", "Українська мова та література в школі" та інші.
В Києві 1993 року у видавництві "Український письменник" видала свою першу книгу "Затоптаний цвіт". А далі – "Золоте віно з бабусиної скрині» – посібник з народознавства для молодших школярів, народознавчі новели "Очі Згори".
Заснувала у 1995 році Народознавчо-просвітницьке товариство "Факел" та однойменне видавництво, де була авторкою, редакторкою і видавницею зверх вісімдесяти книг та всеукраїнської газети "Економічно-Благочестивий Вісник" (більше, ніж шістсот номерів з кількатисячним тиражем).
Записала цикл радіопередач на українському радіо "Ярославів вал", які викликали величезний резонанс у слухачів. Була гостею передач на Чернівецькому телебаченні. Багато допомагала хворим, обездоленим та малозабезпеченим людям і родинам (морально, матеріально). Проводила народознавчі бесіди по всій Україні, де збиралося сотні слухачів. Організувала численні народознавчі осередки по всій Україні, метою яких є відродження українського народознавства, духовності, праведності та святості на землі, захист природи. Благодійно створила Світанкові школи при осередках для дітей і юні.

Коли вчителька сповна ввібрала в себе те все добре, що цвіло в душах наших предків, щоб дати зажити йому знову – Господь відкрив їй дію наших народних звичаїв, оберегів на конкретних людських долях, а також таємницю гріха: як той чи інший наш відхід від Божого Закону примагнічує до нас переступи наших предків, які біди та нещастя з того маємо, як все те руйнуванням впливає на наших дітей, внуків, правнуків і навіть на подальші покоління. З'являються книги «Те, що я бачу», «Прошу прийняти», «Наші обереги», «Діалоги з неба», «Відповідаємо на запитання», чотири книги «Намистин»... А також книги, до яких ввійшли відгуки людей, що засвідчують необхідність Школи духовного національного відродження Гарафіни Маковій: "Скальпель Любові", «Слово моєї душі», «Сповіді».
На рівні Міністерства освіти і науки України з 2009 по 2014 роки проводилася науково-дослідна та експериментальна робота за темою «Виховання нової людини на ґрунті духовного, народознавчо-просвітницького потенціалу України, як основи виховної моделі – "Школи національного відродження». У ході експерименту було видано навчально-методичні посібники, які схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах за рішеннням комісії з проблем виховання дітей та учнівської молоді Науково-методичної ради з питань освіти і науки України: "Рости тільки на радість", "Духовне виховання", "Духовне виховання. Книга друга", "Рятуймо Землю і себе". Також від 16.11.2022 року затвердженно Міністерством освіти і науки України народознавчу освітню програму «Народознавство в дії».